1-а хронiкиРозділ 21 |
|
1 |
|
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“ |
|
3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“ |
|
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. |
|
5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча. |
|
6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва... |
|
7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля! |
|
8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“... |
|
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи: |
|
10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“. |
|
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі: |
|
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“... |
|
13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“ |
|
14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка! |
|
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана. |
|
16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої. |
|
17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“. |
|
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана. |
|
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. |
|
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю. |
|
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі. |
|
22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“. |
|
23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“ |
|
24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“ |
|
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів. |
|
26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення. |
|
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́. |
|
28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву. |
|
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні. |
|
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола. |
Первая книга ПаралипоменонГлава 21 |
|
1 |
|
2 И Давид повелел Йоаву и другим предводителям народа: «Идите, пересчитайте всех израильтян от Беэр-Шевы до Дана и сообщите мне, сколько их, чтобы я знал». |
|
3 Йоав ответил: «Да умножит ГОСПОДЬ народ Свой во сто раз! О владыка мой царь! Разве все они не слуги владыки моего? Зачем же владыка мой требует такого? Зачем навлекать наказание на Израиль?» |
|
4 Однако приказ царский был неизменен для Йоава. И он отправился в путь, обошел весь Израиль и возвратился в Иерусалим. |
|
5 Йоав сообщил Давиду число людей, включенных в перепись: во всем Израиле был один миллион сто тысяч мужчин, способных носить меч, в том числе в Иудее — четыреста семьдесят тысяч мужчин, способных носить меч. |
|
6 Но левитов и вениаминитян Йоав не пересчитывал, потому что приказ царя был ему не по душе. |
|
7 |
|
8 И взмолился Давид Богу: «Согрешил я тяжко тем, что сделал это! Но теперь, молю, прости вину слуге Твоему. Я воистину поступил весьма безрассудно!» |
|
9 И сказал ГОСПОДЬ Гаду, провидцу Давида: |
|
10 «Ступай, возвести Давиду, что так говорит ГОСПОДЬ: „Я позволю тебе избрать одну из трех бед! Выбери из них одну, ее Я и наведу на тебя“». |
|
11 Пришел Гад к Давиду и сказал ему: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Выбирай одно из трех бедствий. |
|
12 Или три года будет голод, или три месяца ты будешь преследуем недругами и меч врагов твоих будет настигать тебя, или три дня будет в стране меч ГОСПОДЕНЬ и поветрие моровое, и ангел ГОСПОДЕНЬ, губя всё вокруг, пройдет по всему Израилю“. Итак, подумай, что мне ответить Пославшему меня». |
|
13 И сказал Давид Гаду: «Велико мое горе! Но лучше попасть мне в руки ГОСПОДА, ведь милосердие Его безмерно, только бы не попасть в руки людей!» |
|
14 |
|
15 И послал Бог ангела в Иерусалим, чтобы уничтожить и его, но когда ангел был готов уже подвергнуть город уничтожению, ГОСПОДЬ посмотрел и пожалел об этом бедствии и сказал ангелу-губителю: «Довольно! Теперь опусти руку свою». Ангел ГОСПОДЕНЬ в это время стоял над гумном Орнана-евусея. |
|
16 Поднял Давид взор и увидел между небом и землей ангела ГОСПОДНЕГО с обнаженным мечом в руке, и был этот меч занесен над Иерусалимом. Давид и его старейшины, облаченные в рубище, пали ниц. |
|
17 И взмолился Давид к ГОСПОДУ: «Не я ли велел пересчитать народ?! Ведь это я — тот, кто согрешил и совершил злодеяние, а эти люди — овцы, что сделали они? О ГОСПОДИ, Боже мой! Против меня подними Свою руку и против рода отца моего, а народ Свой не губи моровым поветрием!» |
|
18 |
|
19 Давид отправился туда, как велел ему Гад, говоривший именем ГОСПОДНИМ. |
|
20 (Орнан в это время обмолачивал пшеницу.) Обернулся он и вдруг тоже увидел ангела; четверо сыновей Орнана, что были с ним, попрятались. |
|
21 Когда Давид был уже близко, Орнан, завидев Давида, узнал его, вышел с гумна и пал ниц перед царем. |
|
22 И сказал Давид Орнану: «Отдай мне ту землю, на которой стоит твое гумно, и я воздвигну на ней жертвенник ГОСПОДУ. Продай мне ее за полную цену, чтобы отвести постигшее народ моровое поветрие». |
|
23 Орнан сказал Давиду: «Возьми ее, владыка мой царь, и делай, что сочтешь нужным. Вот и быков я отдаю для всесожжения, и молотильные салазки на дрова, и пшеницу для хлебного приношения — всё отдаю даром». |
|
24 Но царь Давид сказал Орнану: «Нет, я непременно заплачу полную цену. Не стану я приносить в жертву ГОСПОДУ то, что принадлежит тебе, и не буду совершать всесожжение, которое ничего мне не стоило». |
|
25 Давид заплатил Орнану за эту землю шестьсот шекелей золота. |
|
26 Он воздвиг там жертвенник ГОСПОДУ и принес жертвы всесожжения и благодарственные жертвы. Давид призвал ГОСПОДА, и Тот ответил ему, послав с неба огонь на жертвенник для всесожжений. |
|
27 И ангелу ГОСПОДЬ повелел вложить меч в ножны. |
|
28 |
|
29 Скиния же ГОСПОДНЯ, которую сделал в пустыне Моисей, и жертвенник для всесожжений находились в то время в Гивонском святилище. |
|
30 Давид не мог пойти туда, чтобы поклониться Богу, потому что боялся меча ангела ГОСПОДНЕГО. |
1-а хронiкиРозділ 21 |
Первая книга ПаралипоменонГлава 21 |
|
1 |
1 |
|
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“ |
2 И Давид повелел Йоаву и другим предводителям народа: «Идите, пересчитайте всех израильтян от Беэр-Шевы до Дана и сообщите мне, сколько их, чтобы я знал». |
|
3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“ |
3 Йоав ответил: «Да умножит ГОСПОДЬ народ Свой во сто раз! О владыка мой царь! Разве все они не слуги владыки моего? Зачем же владыка мой требует такого? Зачем навлекать наказание на Израиль?» |
|
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. |
4 Однако приказ царский был неизменен для Йоава. И он отправился в путь, обошел весь Израиль и возвратился в Иерусалим. |
|
5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча. |
5 Йоав сообщил Давиду число людей, включенных в перепись: во всем Израиле был один миллион сто тысяч мужчин, способных носить меч, в том числе в Иудее — четыреста семьдесят тысяч мужчин, способных носить меч. |
|
6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва... |
6 Но левитов и вениаминитян Йоав не пересчитывал, потому что приказ царя был ему не по душе. |
|
7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля! |
7 |
|
8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“... |
8 И взмолился Давид Богу: «Согрешил я тяжко тем, что сделал это! Но теперь, молю, прости вину слуге Твоему. Я воистину поступил весьма безрассудно!» |
|
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи: |
9 И сказал ГОСПОДЬ Гаду, провидцу Давида: |
|
10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“. |
10 «Ступай, возвести Давиду, что так говорит ГОСПОДЬ: „Я позволю тебе избрать одну из трех бед! Выбери из них одну, ее Я и наведу на тебя“». |
|
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі: |
11 Пришел Гад к Давиду и сказал ему: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Выбирай одно из трех бедствий. |
|
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“... |
12 Или три года будет голод, или три месяца ты будешь преследуем недругами и меч врагов твоих будет настигать тебя, или три дня будет в стране меч ГОСПОДЕНЬ и поветрие моровое, и ангел ГОСПОДЕНЬ, губя всё вокруг, пройдет по всему Израилю“. Итак, подумай, что мне ответить Пославшему меня». |
|
13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“ |
13 И сказал Давид Гаду: «Велико мое горе! Но лучше попасть мне в руки ГОСПОДА, ведь милосердие Его безмерно, только бы не попасть в руки людей!» |
|
14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка! |
14 |
|
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана. |
15 И послал Бог ангела в Иерусалим, чтобы уничтожить и его, но когда ангел был готов уже подвергнуть город уничтожению, ГОСПОДЬ посмотрел и пожалел об этом бедствии и сказал ангелу-губителю: «Довольно! Теперь опусти руку свою». Ангел ГОСПОДЕНЬ в это время стоял над гумном Орнана-евусея. |
|
16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої. |
16 Поднял Давид взор и увидел между небом и землей ангела ГОСПОДНЕГО с обнаженным мечом в руке, и был этот меч занесен над Иерусалимом. Давид и его старейшины, облаченные в рубище, пали ниц. |
|
17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“. |
17 И взмолился Давид к ГОСПОДУ: «Не я ли велел пересчитать народ?! Ведь это я — тот, кто согрешил и совершил злодеяние, а эти люди — овцы, что сделали они? О ГОСПОДИ, Боже мой! Против меня подними Свою руку и против рода отца моего, а народ Свой не губи моровым поветрием!» |
|
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана. |
18 |
|
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. |
19 Давид отправился туда, как велел ему Гад, говоривший именем ГОСПОДНИМ. |
|
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю. |
20 (Орнан в это время обмолачивал пшеницу.) Обернулся он и вдруг тоже увидел ангела; четверо сыновей Орнана, что были с ним, попрятались. |
|
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі. |
21 Когда Давид был уже близко, Орнан, завидев Давида, узнал его, вышел с гумна и пал ниц перед царем. |
|
22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“. |
22 И сказал Давид Орнану: «Отдай мне ту землю, на которой стоит твое гумно, и я воздвигну на ней жертвенник ГОСПОДУ. Продай мне ее за полную цену, чтобы отвести постигшее народ моровое поветрие». |
|
23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“ |
23 Орнан сказал Давиду: «Возьми ее, владыка мой царь, и делай, что сочтешь нужным. Вот и быков я отдаю для всесожжения, и молотильные салазки на дрова, и пшеницу для хлебного приношения — всё отдаю даром». |
|
24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“ |
24 Но царь Давид сказал Орнану: «Нет, я непременно заплачу полную цену. Не стану я приносить в жертву ГОСПОДУ то, что принадлежит тебе, и не буду совершать всесожжение, которое ничего мне не стоило». |
|
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів. |
25 Давид заплатил Орнану за эту землю шестьсот шекелей золота. |
|
26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення. |
26 Он воздвиг там жертвенник ГОСПОДУ и принес жертвы всесожжения и благодарственные жертвы. Давид призвал ГОСПОДА, и Тот ответил ему, послав с неба огонь на жертвенник для всесожжений. |
|
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́. |
27 И ангелу ГОСПОДЬ повелел вложить меч в ножны. |
|
28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву. |
28 |
|
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні. |
29 Скиния же ГОСПОДНЯ, которую сделал в пустыне Моисей, и жертвенник для всесожжений находились в то время в Гивонском святилище. |
|
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола. |
30 Давид не мог пойти туда, чтобы поклониться Богу, потому что боялся меча ангела ГОСПОДНЕГО. |